Всеукраїнський конкурс “Зоологічна галерея”

Запрошуємо учнів Введенського ліцею взяти участь у Всеукраїнському конкурсі дитячого малюнка “Зоологічна галерея”, який проводиться під керівництвом Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді МОН України (лабораторія зоології).

Конкурс проходить щорічно з 2011 року з метою актуалізації уваги
учнівської молоді до вирішення екологічних і природоохоронних проблем,
залучення її до активної природоохоронної діяльності, формування
екологічної свідомості та дбайливого ставлення до тварин.
До участі в конкурсі запрошуються учні 7-9 класів закладів загальної
середньої та позашкільної освіти. Конкурс проводиться в заочному форматі.
Кількість робіт від автора чи колективу – два малюнки (на першому
намалювати птахів або ссавців, які мешкають на території регіону; на
другому – представників різних зоогеографічних областей світу).

Роботи для участі в конкурсі приймаємо до 1 червня 2022 року.

______________________________________________

Однією з видатних художників-анімалістів була Хелен Беатрікс Поттер (28 липня 1866 — 22 грудня 1943 ) — англійська письменниця, ілюстратор, природознавець та охоронець природи. Вона найбільш відома своїми дитячими книжками про тварин, наприклад «Казка про кролика Пітера». Чудовий фільм про неї – “Міс Поттер” (https://uaserials.pro/2867-mis-potter.html) українською мовою.

___________________________________________________

Ще один прикладний напрямок в анімалістиці – ілюстрації для енциклопедій та підручників із зоології та орнітології. Зазвичай митці, які працюють у цьому напрямі, одночасно є і вченими. Вони замальовують фауну певних континентів або спеціалізуються на зображенні конкретних типів тварин або птахів подібно до Джорджа Стаббса, який отримав звання доцента в області анатомії за малювання коней. Інший художник — Йозеф Вольф — у ХІХ столітті ілюстрував енциклопедичні книги на кшталт «Види птахів», а ще один — Нільс Тірен – працював над створенням шкільних зоологічних плакатів.

____________________________________________________

Геннадій Глікман — найвідоміший український художник-анімаліст. Інтерес до тварин прокинувся у ньому в ранньому дитинстві. Геннадій роздивлявся тварин у книжках, які клієнти приносили до його батька, — ремісника-палітурника; не пропускав жодного фільму, де героями були звірі. Помітивши це, батько часто водив хлопчика до зоопарку та цирку.

“Всі ці дитячі враження, — пише художник у своїй автобіографії, — відіграли неабияку роль у моїй подальшій творчій долі. Але річ не тільки в них — сиділа в мені якась природжена жага до пізнання світу”. У школі Глікман став завсідником природознавчого кабінету — малював з натури чучела тварин та їхні кістяки; у Київському палаці піонерів навчався в образотворчій студії і водночас охоче відвідував гурток юних натуралістів.

У 1937-1941-у роках Геннадій Глікман навчався у Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка. Після Другої Світової війни вступив до Київського художнього інституту (нині НАОМА). Там його викладачами були Іларіон Плещинський і Василь Касіян. Митець закінчив інститут у 1952 році. У 1962-у в Києві відбулася його перша персональна виставка, яка мала значний успіх.

Глікман створив ілюстрації до книжок Лесі Українки та багатьох інших письменників. Митець виконував ілюстрації для рекламних стендів Київського зоопарку, для товариств мисливців і охорони природи, для довідників і посібників (зокрема, у 1960-х роках підготував сотню малюнків тварин для Української радянської енциклопедії). Глікман є автором живописних полотен із зображенням викопних тварин та фризів на стінах зали Палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею НАН України.

Створював Геннадій Глікман і скульптури, особливо активно у 1980-х роках: виліплені з епоксидної смоли, вкриті органічною фарбою, фігурки тварин і звірині голови виростали не з декоративного задуму, а з природної пластики звіра.

“Геннадій Наумович Глікман — анімаліст за покликанням, — писав у буклеті виставки 1988 року мистецтвознавець Зіновій Фогель. — Хоч об’єктом зображення художника-анімаліста є тварина, призначенням його мистецтва, як і мистецтва взагалі, завжди залишається людина з її почуттями, її думками. Митець постійно шукає і віднаходить схожі риси у характерах і поведінці тварин і людей та аж ніяк не для інакомовності і не лише в результаті асоціативності образного мислення, притаманного кожному художникові, а найперше тому, що глибоко переконаний: тварина й людина — родичі на землі, і розуміння цього потрібне кожному”.

Ці слова можна застосувати і для опису ілюстрацій Глікмана до твору Редьярда Кіплінга “Мауглі”. Книга з ними вийшла у київському видавництві “Веселка” у 1967 році. Комплект листівок, звідки відскановані картинки до цього матеріалу, вийшов у 1983 році.

_______________________________________________________

Микола Семенович Самокиш (1860–1944) — український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру, графік. Його роботи представлені в багатьох музеях і колекціях України та Європи.

Народився Микола Семенович у місті Ніжин Чернігівської губернії в сім’ї незаможних дворян з козацтва. Найяскравіші враження дитинства пов’язані з дивовижними барвистими пейзажами рідної землі. Художник писав: «У всьому я бачив незрозумілу для мене, але привабливу красу. Дуже часто бабуся питала мене, чому я стою та дивлюся вдалечінь. Пояснити я, звичайно, не міг. Але мені хотілося утримати в пам’яті образи та дивні кольори, які побачив…»
Особливе ставлення було у Миколи до коней. Він полюбив їх «…за красу та енергію, яку став малювати в усіх видах…»

Зображення різних тварин зустрічаються в ілюстраціях багатьох книг і журналів, які оформляв художник. Майстер створив безліч малюнків, що передають атмосферу полювання минулих років: зображення вершників у традиційній екіпіровці, що відповідає певному історичному періоду, мисливське спорядження та, звичайно, коней. Бойові коні були учасниками військових дій і, відповідно, героями його батальних робіт.

За своє життя Микола Самокиш створив безліч образів різних тварин, що відрізняються не тільки достовірністю анатомічної будови, але й вмілою передачею звичок тварин та незвичайними ракурсами в русі.